Відсутність віри в себе, провина, невпевненість – почуття, які отруюють наше життя

У цій статті ми розкажемо про стани, які (якщо вони тривають занадто довго) роблять нас нещасними і невидимими, і про те, як з них вибратися.

Усі людські почуття нам потрібні, позитивні вони чи негативні, хоча деякі з них нам проживати досить важко. Однією з ознак почуттів є те, що вони приходять і відходять, тобто минають. Деякі з них ми так не любимо, що намагаємось «загасити», виштовхуючи зі свідомості. Через це вони не можуть природно пройти, а накопичуються в тілі і, якщо не включити усвідомлення, керують нами. Відбувається фіксація на певному стані, який може утримуватися тижнями, місяцями і навіть роками. Наприклад, брак віри в себе, нелюбов до себе чи безперервний страх. Всі ці стани для людини важкі, болючі, а часом вбивчі. 

Належить до них також відчуття провини. Багато психологів вважають, що він штучно створений, непотрібний і шкідливий. 

Беручи на себе відповідальність за свій стан, ми вчимося бути дорослими. Тому якщо ми щось зробили, ми маємо усвідомлювати, що це наш власний вчинок і ми за нього відповідальні. 

Не слід вганяти себе у відчуття провини, так само не слід лякатись, соромитись, несправедливо оцінювати себе.

почуття провини як позбутися

Насадження відчуття провини може бути просто «викидом» невдоволення. Фото: pexels.com/Anna Avilova

Життя з відчуттям провини

Відчуття провини є сильною зброєю в руках тих, хто хоче мати владу. Його нам нав’язують змалку: батьки, вчителі, однокласники, церква, медіа, керівник, колеги. Часто люди перетворюють своє незадоволення в зауваження, оцінки і накази, які вганяють особу, на яку проєктується це невдоволення, у відчуття провини. Чому? Людина, незадоволена собою, шукає привід, щоб виплеснути це незадоволення назовні. І для цього їй неважливо, чи перед нею дійсно винний, чи ні. 

Особа, якій навʼязується почуття провини, може сприймати таку поведінку так: «Якщо до мене чіпляються, то, може, це і правильно» – і тоді вона це відчуття провини бере на себе. Деякі люди, наприклад, молоді, недосвідчені, чутливі, діти приймають це як належне. Якщо мати своїй дитині повторювала, що через неї вона себе погано почуває, дитина не може це заперечити. Вона може закритись або дуже старатися, щоб мама пробачила її, тобто бути ідеальною у всьому, в чому тільки можливо: не шуміти, не робити шкоди, добре вчитися.

Читайте також: Профілактика страждань: Чому ми не вміємо насолоджуватись життям?

як позбутися відчуття провини

Відчутт провини багатьох переслідує з дитинства. Фото: pexels.com/Kate Gundareva

Не будьте невидимками

Почнемо одразу з прикладу: ви йдете до лікаря по запису, але він запізнився, довго приймав одного пацієнта, і тепер утворилася черга. Ваш час зсунувся, але коли ви потрапляєте у кабінет, то нічого не скажете. Це історія про людину, яка про себе не дбає, бо всі інші важливіші за неї. Будь-яка злість, яка з’являється в такої людини, може їй дати енергію для дій, але нерідко вона буде направлена проти неї самої. 

А це призводить до хвороб. Можливо коли «невидимка» почне часто хворіти і не вилізати з лікарень, і хтось скаже їй, що це психосоматика, вона зможе щось змінити. Більшість таких людей вирішують проблему ліками, замість того, щоб працювати над собою, над керуванням своєю злістю. 

Читайте також: Як стати впевненою в собі? Не допускайте ці 5 помилок

«Невидимками» легко маніпулювати та нав’язувати відчуття провини. І не тільки маніпуляторам. Якщо в дитинстві у вас сформувався механізм прийняття на себе провини, ви починаєте самі собі нав’язувати відчуття вини. 

Весь час нагадуйте собі: відчуття провини – це не природний стан, а штучний. 

Дещо іншим є відчуття каяття. Воно з’являється тоді, коли ми знаємо, що зробили щось погане, і воно не узгоджується з нашими переконаннями. У цій ситуації ми можемо вибачитися, виправити. 

Є ще страх. Наприклад, якщо дитина знає, що зробила, і знає, що це не сподобається батькам, вона відчуває страх. Лише від дорослих вона може дізнатися, що її вчинок поганий. Якщо її сваритимуть перший, другий і третій раз, у її голові закарбується відчуття провини. 

Щоб жити вільно від провини, вам варто усвідомити, що час від часу щось може вийти з-під контролю, ви можете щось зіпсувати чи недогледіти. Не треба завжди бути щасливими та задоволеними, але треба розуміти, що в житті всі припускаються помилок, і це нормально. 

як не шкодувати про минуле

Не шкодуйте за минулим, думайте про сьогодення. Фото: pexels.com/Svetlana

Ні про що не шкодуйте

Не тільки відчуття провини може отруювати життя, відчуття суму теж. Суму з приводу незроблених речей, невикористаної можливості, шкодування про те, що ви могли бути іншим.

З одного боку, треба постійно собі нагадувати, що ми зможемо, що ми багато всього робимо кожен день. З іншого – нам також потрібно усвідомити, що немає сенсу шкодувати про речі, які ми зробили чи не зробили. Ми зробили це тому, що у той момент просто так вийшло. Ми могли зробити щось на автоматі, дійсно хотіли, піддалися на вмовляння, перелякалися – тобто наша дія витікала з визначених обставин. 

Читайте також: Як перестати весь час шкодувати? Ці 9 порад вам допоможуть

Ми можемо шкодувати про те, що не купили собі якусь річ, яка дуже подобається. А можемо сказати собі: чудово, що я не витратила кошти на ще одну сумку. 

Негативні ситуації варто пам’ятати, щоб не робити помилок у майбутньому, чи, навпаки, не картати себе за бездіяльність і робити щось вже зараз. Якщо щось вже сталося, то ми повинні зробити висновок і дізнатись щось про себе – це цінно і наповнює нас.

Наприклад, ви мрієте подорожувати світом, але кожен раз знаходите різні приводи, щоб не поїхати – дорого, небезпечно тощо. Або дуже хочете закохатися, але коли з кимось знайомитесь, знаходите в ньому різні вади. А можливо просто потрібно відважитися, зламати схему? Може ви чогось більше боїтеся, ніж прагнете? Тривога і страх потрібні, головне, щоб вони не стали нашими постійними радниками.

як повірити у себе

Відсутність відчуття провини не говорить про егоїзм. Фото: pexels.com/Irina Demyanovskikh

Вихід є завжди

Жаль – це складний емоційний стан, який формується зі смутку та розчарування. Людина не може повністю від нього позбутися. Тому важливо, щоб ми вміли себе пожаліти, але разом з цим пробачити себе і повернутися до свого нормального стану, бо інакше перетворимось на вічних мучеників. Жаль показує, що для вас важливо, так само як і заздрість, і що потрібно собі дозволити. Таким же складним є відчуття кривди, корені якого у безпомічності та злості. 

Відчуття провини народжується з жалю, смутку, браку впевненості в собі.

Хибною є думка, що люди без відчуття провини – зарозумілі егоїсти. Пам’ятайте, що відчуття провини нас гризе і нищить, а не будує. Зовсім іншою справою є відповідальність чи каяття або вибачення, рішення змінитись – ці речі нас будують. Якщо ми хочемо собі зарадити з тим, що всередині болить, це буде найкращим методом. 

Рефлексія стосовно себе завжди має бути всебічна і поглиблена – люди зазвичай хочуть бути кращі, ніж є насправді, бо їм з дитячого віку навʼязують, що їхня поведінка не зразкова, вони неохайні чи погано вчаться. 

«Такий/така, який/яка я є, я в порядку» – ось найважче схвалення у світі. Але як це – я в порядку? Адже я запізнююсь, гублю гаманець, часом відповідаю не дуже ввічливо. Але це все дрібниці, за які можна попросити вибачення, пояснити, усміхнутися. Ми навчилися потрапляти в яму, з якої не має виходу. А вихід є завжди.

Оцінити:
1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (Немає оцінки)
Loading...
Follow Us:
BE CALM